Кубок України в Білозір’ї

Президент львівського ТВД Мирон Кіндій – про перемогу в Кубку України 55+

Ветерани львівського ТВД стали володарями Кубка України з футзалу у віковій категорії 55 років і старші.
Престижні змагання серед ветеранів відбувалися у селищі Білозір’я, що поблизу Черкас. Своїми думками про турнір та деталями з життя команди поділився Мирон Кіндій, найкращий нападник турніру та президент команди.
 
– Мироне Романовичу, наскільки задоволені організацією цього заходу?
– Вперше був у Черкасах. Навіть не знав, що Черкаси – настільки красиве місто. Сам комплекс у Білозір’ї, де й відбувалися ігри, теж вартий окремої уваги. Хороший рівень ігрових майданчиків, футбольно-футзальна академія європейського зразка та новий спортивний зал із терафлексовим покриттям. Все дуже-дуже круто.
 
– Чи вдалося зібрати найсильніший склад на ігри Кубка України?
– Наші ворота в цих іграх захищав Євген Пітуля. Володимир Шеремета, Анатолій Саулевич, Богдан Косар, Мирон Кіндій, Едуард Валенко й Анатолій Петрик вирішували турнірні завдання безпосередньо на ігровому майданчику. Ще двоє гравців повинні були теж їхати з нами, однак травма напередодні не дозволила їм цього зробити. Тож склад був не зовсім оптимальним.
 
– Як оціните рівень команд, що змагалися за Кубок України?
– Чотирнадцять команд, що з’їхалися на змагання, фактично і представляють той ветеранський спорт, про який варто говорити. З них можу виділити окремо шістку достойних команд.
 
– Який матч був найскладнішим на турнірі для ТВД?
– У групі був складний матч з киянами. Пізніше ми з ними зустрічалися й у фіналі. Їхня команда у віковій категорії «60+» стала чемпіонами України. Досить сильна і грамотна команда з поставленою грою. Спочатку ми вигравали, суперникам вдалося зрівняти рахунок, та в підсумку перемога залишилася за нами – 4:2. Проте виділяти один матч не можу. Починаючи з ¼ фіналу усі ігри були важкими. До прикладу, в півфінальному матчі двічі поступалися в рахунку і лише наприкінці вирвали перемогу з рахунком 3:2. Дуже зубаста команда з Кам’янця-Подільського. А в чвертьфіналі зустрічалися з представниками Сум, які неодноразово перемагали у кубку та чемпіонаті в різних вікових категоріях.
 
– Чим гра на груповому етапі з командою Києва відрізнялася від фінальної зустрічі?
– Варто вказати на важливу різницю між нашими командами: якщо ми граємо у футзал, то вони, в основному, прийшли з великого футболу. Помітно це було навіть з прийому м’яча. У першій нашій грі могли виграти і з більшим рахунком, але на останній хвилині мені не вдалося реалізувати пенальті. А за три дні змагань накопичилася втома і витривалість, яка вирівняла шанси для обох команд на перемогу у фіналі.
 
– Кого підтримували в інших вікових категоріях?
– Ігри в інших вікових групах розпочалися вже після нашого фіналу. У команді «STAVNI KIEV» грали хлопці, котрі мають безпосередній стосунок до ветеранського спорту ТВД – Москвін, Маковський та Кудінов. Тому в категорії «45+» вболівав за них і хотів, щоби кубок дістався саме їм. Але у фіналі вони поступилися 1:4 «Чорному Морю» через травму кількох гравців та коротку лаву запасних.
 
– Глядачам цікаво наживо спостерігати за ветеранським футзалом?
– Самі змагання висвітлювалися одразу з місця подій. Але сказати, що я бачив там багато глядачів, означає вас обманути. Варто відзначити саму енергетику. Вважаю, що людей, які прийшли подивитися на наші матчі, було достатньо.

– Чим займалися ввечері після матчів?
– Культурну програму продумували собі самі. Після ігор ввечері збиралися за переглядом матчів українських футбольних клубів у Лізі чемпіонів та Лізі Європи. Могли собі дозволити розслабитися під час перегляду футболу, адже втома накопичувалася через коротку лаву запасних.
 
– Кубок України був останнім турніром у році для ТВД?
– Плануємо брати участь в міжнародному турнірі у Львові в категорії «40+». Відбудеться він 23-24 листопада.  У вересні в цій віковій категорії нам підкорився Кубок України. У фіналі переграли опонентів з Володимирівки. Окрім фіналістів, сильні склади були також у «Чорного Моря» та команди з Ірпеня, де виступали заслужені майстри спорту та колишні гравці збірної. Тим ціннішою була перемога.
За попередньою інформацією на турнірі у Львові повинно бути 8 команд. Лише вчора спілкувалися на цю тему з тренером Леонідом Маковським щодо цих змагань. Свою участь підтвердили ветерани з Польщі та Білорусі.
 
– Окрім вищезгаданих команд, є ще якісь, що претендують на високі місця?
– Інші команди теж приїжджають не перший рік. Це і «Союз» Донецьк, і «Динамо» Суми, і Южноукраїнськ, і одеську «Глорію». Серед них виділяються представники Одеси.
 
– Як тримаєте себе у формі?
– Практично всі вікові категорії, у яких представлене ТВД, тричі на тиждень збираються на майданчику, що на Луганській. Граючи проти молодих хлопців 25-35 років, вдається підтримувати хорошу форму та показувати результати на ветеранських турнірах у своїх вікових категоріях.
 
– Вітаємо зі званням кращого нападника турніру.
– Так вийшло. Якщо рушниця висить на стіні, то вона мусить, рано чи пізно, вистрілити (сміється). Завдяки хорошій фізичній підготовці та тренуванням у Львові, а також футзальним навичкам на майданчику відчував себе комфортно, тому й вдалося забити багато голів.
 
– Як команда відсвяткувала перемогу?
– Після закінчення турніру привітали один одного, добре посиділи у ресторані та з хорошими емоціями повернулися до Львова.